Safe connection
COMMUNICATION PLATFORM
dedicated to safe sex, active life style and HIV/AIDS
УвійтиРеєстрація

Реєстрація необхідна для нарахування поінтів та їх подальшого обміну на безкоштовні презервативи.
Реєстрація також необхідна для участі у Чаті з Зіркою.
Маючи реєстрацію, ти маєш можливість першим дізнаватися про всі акції та заходи, що проводяться в рамках проекта Safe Connection.

Для участі у форумі та спілкування в чаті з експертом реєстрація не обов’язкова та залишається на твій розсуд.

Чекаємо на тебе в ком’юніті Safe Connection!
усі публікації

Осінні свята українців як ознака здоров`я

0
about-ukraine.com

Здавна в Україні відзначаються календарні свята, пов`язані з порами року. Вони засновані на перших язичницьких віруваннях наших предків та циклі сільськогосподарських робіт. Сьогодні ці свята - не тільки цікавий ритуал, але й спосіб спілкування з природою і, відповідно, шлях до здорового способу життя.

Сезонні традиційні свята українців пов`язані з порами року: весною, літом, осінню, зимою, але чіткого розмежовування між ними немає. Кожен цикл свят несе своє смислове навантаження та насичений безліччю ритуалів і прикмет. Головною метою та завданням цих свят було забезпечення добробуту родини, що значною мірою залежало від врожаю. Тож усі ці свята так чи інакше спрямовані на спілкування з природою, її розуміння.

Осінній цикл свят замикає річне календарно-обрядове коло. Він не становить цілісної системи, а ввібрав окремі звичаї та обряди, характер яких визначався станом засинання природи та приготуваннями до зими і зимових свят. Головними моментами осіннього циклу були звичаї, приурочені до завершення збору врожаю чи повернення худоби з літніх пасовищ. Також обряди осіннього циклу були спрямовані на родинне життя: з Покрови починалися весілля, а на Введення, Катерини та Андрія ворожили на обранців. Обрядові дії переважно переносилися у приміщення, набуваючи форми вечорниць, де часто хлопці знайомилися з дівчатами з метою створити родину.

Загалом, в осінньому циклі повторюються усі мотиви, властиві для інших циклів - так формувалося безперервне циклічне обрядове коло святкових дат із різними атрибутами і символами, але одними і тими ж мотивами.Отже, основні українські свята осіннього циклу:

28 серпня - Перша Пречиста, також відома як свято Успіння Пресвятої Богородиці.

Після цього дня родини, у яких були діти на порі, починали активно готуватися до весільного сезону. В цей час починався також збір урожаю.

11 вересня – “Головосіка”, або Всічення Голови святого Пророка Предтечі й Хрестителя Господнього Івана.

Цього дня дотримуються суворого посту. Не можна різати нічого, що нагадує собою голову. Вважається, що цього дня не варто брати у руки гострі речі: ніж, сокиру, пилку. За народним віруванням день Головосіка є останньою межею, коли з’являються грози. Але, якщо хтось почув грім, то це віщувало довгу і теплу осінь. Цього дня у лісі збирали лікарські коріння.

14 вересня - “Семена”, свято Преподобного Симеона Стовпника та його матері Марфи.

За козацьких часів у цей день хлопців уперше “садовили на коні”, проводили пострижини – це важлива подія в житті молодого вояка. Цей звичай походив ще від княжих часів, коли молодих княжичів цього дня садовили на коні та з великими церемоніями везли до церкви, де пострижини виконував сам єпископ. В ніч на Семена колись відбувалося базарне київське свято — “Весілля свічки” або “Свято свічки” з лялькою. Це свято було своєрідним карнавалом вогнів на київських базарах. У день Семена починаються вечорниці. Ще напередодні хлопці наймають для них хату на весь осінньо-зимовий період. Дівчата варять обрядову кашу, готують вареники, а хлопці наймають музик. На Семенів день відбувається обряд посвяти в парубоцтво, коли ще зовсім молодих хлопців приймають до хлопчачої ватаги.

27 вересня - “Здвиження”, свято Воздвиження Чесного і Животворного Хреста Господнього.

Це одне з головних свят у східній християнській традиції. Походить воно з першої половини IV століття, коли у Єрусалимі було знайдено хрест, на якому розіп’яли Ісуса Христа. На Здвиження земля движиться ближче до зими, а тому від цього часу настають холодні дні й птахи відлітають до вирію. Вирій, за народними уявленнями, – це тепла країна, де ніколи не буває зими і де живуть тільки птахи і змії. Першою до вирію летить зозуля, бо вона є ключницею вирію: “У неї золотий ключ від тієї країни”.

14 жовтня - свято Покрови Пресвятої Богородиці, або “Покрови”.

Хоча свято впроваджене ще за часів хрещення Русі, особливе шанування Покрови Богородиці починається з ХІІ століття. Для козаків Покрова було найбільшим святом. Наші лицарі вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю козаки вважали своєю заступницею і покровителькою. На Запорожжі була церква святої Покрови. Козаки збудували також багато однойменних храмів та шанували особливо ікони Покрови. З 1999-о року свято Покрови в Україні відзначається як День українського козацтва.

1942-о року в цей день було офіційно утворено Українську Повстанську Армію, яка теж обрала собі свято Покрови за день Зброї, віддавшись під опіку святої Матері Богородиці.

“Покрова накриває траву листям, землю – снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем”. В українських селах до сьогодні дотримуються давньої народної традиції грати весілля після Покрови. Яка погода на Покрову, такою буде і зима. Якщо в цей день сніг не покрив землю – не покриє в листопаді та грудні. На Покрову вітер – весна буде вітряна.

21 листопада – день святого Михайла.

В цей день часто випадає перший сніг, тому й прикмета: “Михайло на білому коні приїхав”. Якщо на Михайла ніч ясна, то зима буде сніжна і красна. Якщо Михайло дощем служить – добру й суху весну ворожить. День на Михайла похмурий і на деревах іній – до хорошого врожаю. Від Михайла зима морози кує.

7 грудня - день Катерини.

Оскільки день Катерини називали днем дівочої долі, то кожна дівчина намагалася не тільки її вгадати, а й безпосередньо побачити, поспілкуватися з нею. Тому ввечері (як правило, опівночі) звершувався таємничий ритуал “кликання” (закликання) долі. Він мав кілька варіантів. Найпоширеніший — коли дівчина потай від інших і від своєї родини варила горщик каші з пшона й маку, виходила до воріт (або на перехрестя) й тричі гукала: “Доле, доле, йди вечеряти!” Вірили, що доля може прийти або озватися. Іноді вона озивалася: якщо таємне дівоче ворожіння спостерігав хтось із сусідів, родичів, він міг відповісти: “Зараз прийду!” (або якщо сердитий на дівчину, то сказати щось образливе). Часто бувало так, що за дівчиною стежив той хлопець, якому вона подобалася, — так доля справді могла поєднати двох молодят. Загалом, на день Катерини було безліч способів ворожіння. Наприклад, по тіні: папірець запалювали і тримали проти білої стіни, по силуетах тіні вгадують свою майбутню долю.

14 грудня - день Андрія.

Молодіжні зібрання цього дня були наповнені веселощами й розвагами і подекуди називалися великими вечорницями. На Андрія вдавалися до різноманітних прийомів любовно-шлюбної магії засівання конопель, ворожінь із балабушками, калитою тощо. Ці ворожіння мали відповісти на такі основні питання: чого чекати в Новому році – шлюбу чи смерті, якщо шлюбу – то хто буде чоловіком, чи буде шлюб щасливим. Намагалися також дізнатися про професію, матеріальне становище майбутнього чоловіка, главенство у майбутній сім'ї. Для свята Андрія є характерною певна “карнавальна свобода". У цю ніч, як і в новорічну, негласно дозволялися деякі прояви антигромадської поведінки, які в інший час гостро засуджувалися і навіть підлягали покаранню за звичаєвим правом. У ролі "порушників порядку" звичайно виступали парубки та підлітки. Набір типових андріївських жартів не вирізнявся особливою вибагливістю: парубки знімали з воріт хвіртки і заносили на край села, підпирали кілком двері хати, вилазили на стріху і затикали комин, пускали в димар горобців тощо. Особливо звитяжним вважалося вміння підняти воза і поставити його на чиюсь хату. Такі ритуальні безчинства творили здебільшого на подвір'ях, де були дівчата на порі.

Катерина Лебедєва для Safe Connection

 

наверх