Safe connection
COMMUNICATION PLATFORM
dedicated to safe sex, active life style and HIV/AIDS
УвійтиРеєстрація

Проект Фонду Олени Пінчук

Усі статті

Шляхи передачі ВІЛ

Джерелом ВІЛ-інфекції є інфікована людина, яка знаходиться в будь-якій стадії хвороби, в тому числі, і в період інкубації.

Медики зазначають, що найбільш вірогідна передача ВІЛ від людини, що знаходиться наприкінці інкубаційного періоду, в період первинних проявів та на пізній стадії інфекції, коли концентрація вірусу досягає максимуму.

При цому ВІЛ-інфекція відноситься до довготривалих захворювань. З моменту зараження до моменту смерті без високоактивної антиретровірусної терапії може минути від 2-3 до 10-15 років.

Вірус імунодефіциту людини може знаходитися у всіх біологічних рідинах (кров, сперма, вагінальний секрет, грудне молоко, слина, сльози, піт та інші), долає трансплацентарний бар’єр. Однак вміст вірусних часток в біологічних рідинах неоднаковий, що і визначає їх відмінне епідеміологічне значення.

Сприйнятливість до ВІЛ у людей загальна, однак її ступінь індивідуальний для кожного, що може проявитися як в повному (або частковому) обмеженню інфікування ВІЛ, так і в пришвидшенні або гальмуванні темпів розвитку клінічних симптомів хвороби.

Відомо також, що існують певні міжрасові відмінності в динаміці зараження та прогресування ВІЛ. Виявилося, що найбільш сприйнятливими до ВІЛ є представники негроїдної раси, менше – європейці, і найменше – монголоїди.

Для передачі ВІЛ необхідна не тільки наявність джерела інфекції і сприймаючого суб’єкта, але й виникнення відповідних умов, які забезпечують передачу.

З іншого боку, виділення ВІЛ з інфікованого організму в природніх ситуаціях відбувається обмеженими шляхами: зі спермою, виділеннями статевих шляхів, грудним молоком, а в патологічних умовах – з кров’ю.

Для зараження ВІЛ з подальшим розвитком інфекційного процесу необхідне потрапляння збудника у внутрішнє середовище організму.

Передача ВІЛ здійснюється наступними механізмами: природнім-контактним, вертикальним, штучним. Шляхи реалізації механізмів передачі збудника різноманітні: статевий, трансплацентарний, парентеральний.

Домінуючим механізмом передачі збудника є контактний, який реалізується статевим шляхом.

Експерти вважають, що на долю статевого шляху передачі вірусу припадає 86 відсотків усіх випадків зараження, з них 71 відсоток – під час гетеро сексуальних і лише 15 процентів – гомосексуальних контактах.

Так званий «вертикальний» механізм передачі ВІЛ реалізується у інфікованих вагітних. Зараження дитини може відбутися під час пологів, а також постнатально, під час годування грудьми.

Основний шлях зараження ВІЛ-інфекцією немовлят – перинатальний. Внутрішньоутробне інфікування на ранніх термінах вагітності відбувається в 30-50 відсотках випадків за відсутності профілактики перинатальної передачі ВІЛ. Вірогідність інфікування дитини під час годування грудьми складає близько 12-20 відсотків.
Окрім того, вірус імунодефіциту передається при переливанні інфікованої крові і виготовлених із неї продуктів. Відносно рідкісним, однак можливим варіантом зараження є трансплантація органів, тканин та штучне запліднення у жінок.