Тривалість життя людей з ВІЛ-інфекцією за сучасної терапії та за умови раннього звернення до лікаря, за розрахунками американських вчених, майже не відрізняється від тривалості життя неінфікованих.
Так, нещодавно в США було проведено дослідження, яке виявило, що людина, яка інфікувалась ВІЛ в 25 років, завдяки сучасному лікуванню може прожити ще 60 років.
Наразі в світі нараховується близько 30 зареєстрованих препаратів для лікування ВІЛ-інфекції, з яких можна скласти декілька тисяч комбінацій для придушення вірусу.
Однак, приймати все життя препарати, з одного боку, проблематично для пацієнтів, з іншого, дорого для держави. Тому зараз в світі розроблюють препарати, які були би здатні повністю знищити вірус. Однак проблема полягає в тому, що ВІЛ вбудовується в геном людських клітин, в деяких з них він може жити десятки років.
Навіть якщо людина приймає ліки, деякі віруси можуть знаходитися в «сплячці»,а коли прийом ліків закінчується, ці віруси починають розмножуватися.
Тому теоретичне завдання вчених та лікарів полягає в тому, щоб навчитися вбивати вірус безпосередньо в геномі. Один з підходів до вирішення цієї проблеми – генна терапія.
Треба враховувати також той факт, що тривалість життя конкретної людини з ВІЛ вирахувати практично неможливо з певних причин.

Епідемія СНІДу почалася трохи більше 25 років тому. Є люди, що живуть з ВІЛ весь цей час і, очевидно, проживуть ще більше. Тому точно відомо лише те, що з ВІЛ можна жити більше 25 років, однак не це межа, а лише час існування епідемії.

Близько десяти років тому з’явилися ефективні методи лікування, котрі зупиняють розвиток ВІЛ-інфекції і повертають в зворотному напрямку його розвиток. Люди, навіть на стадії СНІДу, завдяки сучасним препаратам повертають здоров’я і знову повертаються до звичайного життя.

Окрім того, багато вчених працює над створенням нових методів лікування ВІЛ-інфекції.

Головна роль в боротьбі з ВІЛ відводиться антиретровірусній терапії, основна задача якої – скоротити кількість вірусу в організмі, відновити імунітет, не допустити розвитку СНІДу. Успіх лікування залежить від комплексних зусиль лікарів та самого хворого. Від того, наскільки відповідально пацієнт поставиться до свого здоров’я, залежать результати лікування в цілому. У свою чергу, якщо антиретровірусна терапія почнеться вчасно, то її позитивний ефект буде тривалішим.

Один із факторів успішного лікування – правильне харчування. Організм має отримувати норму віх необхідних поживних речовин, вітамінів і мінералів, щоби зміцнити імунну систему. Так, при ВІЛ-інфекції в раціон має входити якнайбільше білків, а саме м’яса, риби, бобових, горіхів, молочних продуктів, а також багато овочів та фруктів. Окрім того, корисним буде і прийом мультивітамінів – вони допомагають сповільнити процес зниження імунітету.

В ідеалі потрібно також відмовитися від паління та вживання алкоголю, однак ці шкідливі звички ніяк не впливають безпосередньо на ВІЛ. Та вони ослаблюють імунітет, котрий і так знаходиться під прицілом вірусу. Прийом наркотиків при ВІЛ-інфекції абсолютно неприйнятний. Якщо людина вживає важкі речовини, наприклад, героїн, котрий пригнічує імунну систему, їй стає вдвічі тяжче протистояти вірусу. Окрім того, пропадає апетит, починається виснаження, і ВІЛ буде прогресувати.

Звичайно, ВІЛ-позитивна людина зобов’язана використовувати презервативом під час сексу. Справа не лише в безпеці партнера, але й у вірогідності зараження різними венеричними хворобами, які з ВІЛ вилікувати значно складніше. Власне контрацептиви потрібні навіть парі ВІЛ-позитивних партнерів. У даному випадку великий ризик реінфекції – зараження новим підвидом вірусу, через що захворювання може розвиватися швидше.

В цілому ж, навіть якщо у людини є ВІЛ, це не означає, що його життя «відміняється». ВІЛ-інфекція – це серйозне і потенційно небезпечне для життя хронічне захворювання, однак з ним можна жити дуже довго, і тільки від самої людини залежить, наскільки повним та насиченим буде її життя.