comment

dedicated to safe sex, active life style and HIV/AIDS
Автор | Дата створення | Останнє оновлення | |
---|---|---|---|
72 | Вита | 3 серпня 2016 | 15 квітня 2018, |
comment
Починаючи з 12-ти річного віку, діти направляються на флюорографію, що дає можливість своєчасно виявити захворювання та туберкульоз.
Тому при досягненні певного строку мас проводитись повторне щеплення, так звана ревакцинація. її роблять тільки тим дітям та дорослим, котрі ще не заражені туберкульозом, тобто у них туберкулінові проби дають негативний результат, а при обстеженні лікарем не виявлено туберкульозних змін в організмі.
Імунітет, що розвивається в організмі після введення протитуберкульозної вакцини, зберігається лише протягом певного часу (приблизно 5-7 років).
Протягом цього часу потрібно особливо ретельно оберігати дитину від зараження туберкульозом.
Несприйнятливість до туберкульозу після введення вакцини виробляється приблизно протягом 4-6 тижнів.
Необхідно підвищувати опірність організму дитини до дії інфекції, для чого потрібно правильно організувати її фізичне виховання (рухливі ігри, заняття фізичною культурою, перебування на свіжому повітрі, загартування організму (обтирання, сонячні та повітряні ванни), а також раціональне повноцінне збалансоване харчування.
Необхідно знати основні принципи профілактики дитячого туберкульозу. Це:
а) зміцнення та загартування дитячого організму (організація правильного фізичного виховання, турбота про чисте повітря, правильне харчування);
б) охорона організму дитини від вторгнення масивної туберкульозної інфекції;
в)протитуберкульозна вакцинація.
У цих дітей може розвиватись малокрів'я, іноді може спостерігатись невелике підвищення температури, постійним супутником є поганий апетит.
Шкіра бліда, суха, підшкірна клітковина в'яла. М'язи розвинуті недостатньо, грудна клітина довга, плоска і вузька.
Останнім часом на туберкульоз все частіше хворіють діти. Дитячий туберкульоз має деякі особливості, зокрема у дітей часто зустрічається форма туберкульозу, відома під назвою хронічної туберкульозної інтоксикації. При ній на першому плані знаходяться зміни загального стану організму. Такі діти часто відстають у своєму рості і масі тіла.
Треба підкреслити, що тільки лікар шляхом багатогранного дослідження може встановити правильний діагноз з використанням спеціальних методів: рентгенівського знімку та аналізу мокротиння.
Основні симптоми захворювання: втомлюваність, дратівливість, поганий апетит, схуднення, зниження працездатності, незначне підвищення температури, нічний піт, кашель, біль у грудях, кровохаркання.
Але необхідність дотримання обережності не означає, що потрібно боятися всякого спілкування з хворим на туберкульоз. Неприпустимо ображати хворого бридливістю, небажанням спілкуватися з ним. Не треба забувати, що акуратний та обережний хворий, який дотримується гігієнічних правил та виконує всі призначення лікаря, безпечний для людей, що його оточують.
Перебільшений страх оточуючих перед туберкульозом іноді призводить до того, що хворий приховує своє захворювання від членів сім'ї, друзів, сусідів, товаришів на роботі. Така поведінка заважає дотриманню хворим режиму лікування та профілактичних заходів. Розвиток туберкульозної хвороби залежить не тільки від потрапляння в організм мікробів, але ще в більшій мірі від реакції організму на вторгнення туберкульозної інфекції, від того, чи здатний він отримати над нею перемогу за допомогою своїх захисних сил. В організмі здорової людини туберкульозні бактерії нерідко гинуть або ж знаходяться ніби у стані блокади. Тому для профілактики туберкульозу кожному рекомендується
постійно піклуватись про зміцнення свого організму, дотримуватись нормального способу життя, не палити, не зловживати алкогольними напоями, займатись фізичною культурою.